28.06.2022
«Я в вашому домі принципово робити нічого не збираюся!» – викрикнула Юля свекрусі

«Я в вашому домі принципово робити нічого не збираюся!» – викрикнула Юля свекрусі

– Так, що там і казати, – каже сусідка – навесні роботи завжди багато. Розсаду висадити, поливати, підгортати, на ділянці порядок потрібно навести. Та ще й до Великодня потрібно приготуватися, в будинку все вимити.

– Твоя правда клопоту повна голова, – відповіла сусідка, – так за день напрацюєшся, що ніг не відчуваєш. Мені син з невісткою суворо заборонили працювати. Сказали, що самі приїдуть і порядки наведуть. Я вже кілька років так відпочиваю. Моя турбота – це паски спекти, та яйця пофарбувати.

Світлана не могла похвалитися тим, що їй хтось допомагає. Був у неї, і син одружений і їздили вони з невісткою до неї частенько.
– Познайомся мама, це Юля, – привіз син свою майбутню дружину знайомитися до матері кілька років тому. – Мам, ми сьогодні заяву в ЗАГС подали.

Син, Світлани, Ігор одружився, коли йому тридцять років виповнилося. Живуть вони з дружиною в місті. Син у неї поважна людина – лікарем працює. Світлана живе в передмісті, у власному будинку, їй без чоловічої допомоги дуже важко. Чоловік її 15 років тому помер. Вона сама сина в університеті вивчила.

-Іноді син, звичайно приїжджає і допомагає, – розповідає Світлана, – та й у мене сил ще вистачає все самій робити, хоча іноді то спину ломить, то ноги болять.

Невістка Світлани працює медсестрою, в лікарні вони і познайомилися. Тоді вони посиділи, поговорили¸ плани обговорили, а потім Ігор відправився баньку топити, а вона почала зі столу прибирати. Я тоді невістці сказала:

-Юля допоможи мені посуд перенести. – а вона навіть на мої слова не звернула ніякої уваги, а потім просто встала і пішла на вулицю. Я в той день цього навіть значення не надала.

Однак, коли вони наступного разу приїхала все знову повторилося. На самому початку осені син з невісткою приїхали до неї копати картоплю: Ігор – копав, а Юля крутилася поруч.

– Я тоді нарвала на салат помідорів і всього іншого і несу, тут син гукнув, щоб я йому лопату подала іншу.
– Юль, – покликала я невістку, – будь ласка, помий помідори і зроби салат. А я лопату піду знайду.
– Повернулася, а миска з помідорами лежала там, де я її і залишила, а Юля поряд сидить, в телефоні, щось читає. Чому ж ти помідори не помила? – запитала її я.

– А я вам нічого робити не зобов’язана! – відповіла Юля, – Я в вашому домі принципово, робити нічого не збираюся. Це ви сином можете зневажати: він у вас і копає, і відра з водою тягає, а тепер ще й мене вирішили припрягти.

– Невістка як розкричалася на весь город: «Ігор мені твоя мати грубіянить, відвези мене додому, я не хочу тут більше залишатись.»
Ігор і з місця не зрушив. Юля сама на автобусі добиралася до міста, а він залишився і всю картоплю докопав.
-Він мені тоді сказав, щоб я на її витівки уваги не звертала. Ну така вона, нічого не поробиш!

Потім Юля декілька місяців до свекрухи не приїжджала. Але потім почала їздити, хоча спочатку з машини навіть не виходила. Потім з машини вийде і стоїть під двором.

– А приїхала навіщо? – розсміялася сусідка.
Однак Світлана на допомогу сина та невістки не розраховує, тому що Юля у неї все одно з принципу робити нічого не збирається. Їй навіть овочі для себе важко помити.

– Вона хоч з тобою розмовляє, – поцікавилася сусідка, – а вітається? Не уявляю, як він з нею живе?
– Та якось живуть. – відповіла Світлана. – Я у них жодного разу в гостях не була і не збираюся. Навіть з онуками їм допомагати не буду. Навіть якщо онуків привезуть, то няньчиться з ними не буду з принципу.

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься.