У мене з дружиною постійно виникали непорозуміння через бруд в будинку. Вона скаржилася на те, що постійне прибирання виснажує її. А крім цього їй ще треба готувати, займатися пранням та іншими справами.
На її думку, я був винен в тому, що в хаті завжди безлад. Так, я справді можу розкидати речі чи зайти в кімнату у кросівках. І що з того? Невже так важко пропилососити чи протерти підлогу? Для цього ж достатньо кількох хвилин!
Після 12-ти років подружнього життя терпіння Свєти обірвалося. Вона заявила, що йде від мене до іншого чоловіка. З її слів, він набагато охайніший, тому нарешті вона стане щасливою. Ну і нехай!
Мене ця звістка не засмутила, бо я був впевнений в тому, що зможу нормально жити навіть без дружини.
З того часу минуло два роки. У моєму домі завжди чисто й прибрано. Помити одну тарілку не потребує великих труднощів. Не знаю, що у Свєти виникало стільки обурення.
Одяг не потрібно прати вручну, адже за тебе все робить машинка. Дружина постійно жалілася, що у неї гори прання…
– Синку, я вже накрила вечерю на стіл. Сніданок на верхній полиці холодильника. Завтра я знову прийду і приготую щось свіженьке, а ще приберу, виперу і все перепрасую.
– Спасибі, мамо. Чекаю, добраніч!
Холостяцьке життя мені дуже подобається. І порядок навколо, і ніхто не пристає до мене зі своїми докорами.
А як ви вважаєте, чи повинен чоловік брати на себе частину домашніх обов’язків? Якщо так, то яких?
